Світ, який оточує дитину, є дуже великим, різноманітним, багатогранним. Саме дорослі (батьки, вихователі, педагоги) мають допомогти дитині створити його цілісну картину, в якій гармонійно поєднуються пізнавальні, естетичні, моральні і духовні аспекти. Знання, які отримує дитина, не повинні бути абстрактними, а дитина має розуміти навколишній світ, відчувати й усвідомлювати себе його частиною.
Важливу роль в формуванні уявлень дитини про світ відіграє навколишнє звукове середовище, звуки і шуми якого сприймаючись нею свідомо чи підсвідомо, інтерпретуються і впливають на її психіку та особистісний розвиток. Створений сучасною людиною звучащий світ вирізняється неоднорідністю та дисгармонійністю і несе в собі найрізноманітніший психоемоційний зміст, який далекий від природовідповідних та культуровідповідних моделей.
Вперше, широку увагу до проблеми звукового оточення привернув канадський музикант-педагог, композитор, художник, письменник Раймонд Мюррей Шафер(1933р.н.) наприкінці 60-х років минулого століття. Його жива зацікавленість звуковою екологією призвела до написання серії творчих посібників з музичного виховання, теми яких були зосереджені в трьох напрямках:
1. відкриття та розвиток творчого потенціалу дітей і їх здібності до самостійного музикування;
2. розвиток вміння сприймати звукову картину світу, як музичну композицію, що створюється і вдосконалюється людиною;
3. гармонійне поєднання музики з всіма видами мистецтв.
Ці посібники набули впливу та популярності у педагогів-музикантів багатьох країн світу: Японії, Швеції, Норвегії, Данії, Південної Америки, Австралії та ін. Найбільш відомі з них: Композитор в класі (1965р.), Очищення вуха: ноти для експериментальної музики (1967р.), Новий Звуковий пейзаж(1968р.), Книга шуму(1970р.), Настройка світу(1977р.), Зачарований ліс(2005р.) та ін.
Викладаючи в університеті Саймона Фрейзера в Британській Колумбії, Мюррей Шафер разом з своєю науково-дослідною групою в 1972 р створив міжнародний проект «Світовий Звуковий пейзаж», головною метою якого були полідисциплінарні дослідження та аналіз звукового середовища. Вважаючи, що шум це звук, ігноруючи який людина розучилась контролювати його вплив, Шафер закликав музикантів стати ініціаторами вирішення проблеми звукового засмічення довкілля. Він розглядав світовий звуковий пейзаж, як гігантський макроскопічний твір, який створюється безперервно навколо нас. Людина, як композитор цього твору, має владу робити його більш (чи менш) прекрасним.
В своїй праці «Настройка світу» Мюррей Шафер розділяє «звукові пейзажі» світу на три типи:
- «природний звуковий пейзаж», який створюється водою, вітром, лісами, лугами, птахами та тваринами певної місцевості. Він має найбільш глибокий та всеосяжний позитивний вплив на поведінку, настрій, на формування характеру людей та їх культуру.
- «сільський звуковий пейзаж», що включає в себе звуки пасовищ, ферм, а його звуковою домінантою є тиша (не абсолютна, а відносна), яка сприймається як «не шум». Цей «звуковий пейзаж» за колоритом та характером впливу на людину близький до «природного».
- «міський звуковий пейзаж» складається з вуличних вигуків, звуків техніки, транспорту, радіо, телебачення та ін., що призводять до надмірного звукового перенасичення шумами.
Мюррей Шафер стверджує, що за умови сьогоднішнього акустичного перенасичення в повсякденному житті вухо людини втратило здатність тонко і чутливо слухати. З метою відновити та розвинути чутливе свідоме слухання, яке є також дуже важливим для участі в музичній діяльності, Шафер створив вправи з тренування слуху з використанням звуків оточення - «Очищення вуха». Мета їх – навчити дітей активно слухати оточуючі звуки, як музичний твір, критично аналізуючи їх, та розвивати вміння точно їх відтворювати для створення своєї музики.
Мюррей Шафер вважає, що важливе значення для розвитку чутливості слуху має вміння слухати, споглядати, відчувати тишу і розпізнавати якісні чисті звуки. Він ввів поняття - «акустична екологія», мета якої вдосконалити розуміння звуків, щоб допомогти зберегти акустично збалансований звуковий пейзаж світу.
Він стверджує, що «прислухаючись до навколишнього звукового середовища, дитина його краще розуміє і у неї виникає бажання турбуватись про нього й навпаки, розуміння і турбота сприяє необхідності вслухатись в нього». Відповідно, можна провести паралель – вміння прислухатись до живої природи, до всіх, хто нас оточує, дозволить дитині розуміти, любити, цілісно сприймати світ і зростати духовно.
Педагогічна філософія Мюррея Шафера виходить за рамки формального навчання музиці - поєднання, а не відокремлення в навчальному плані всіх форм мистецтва (спів, танець, живопис, театр, кіно та ін.) разом з музикою («яку може і має створювати кожен») забезпечує унікальний інтегрований та цілісний творчий досвід.
«Для п`ятирічної дитини мистецтво – це життя, а життя – це мистецтво. Неможливо розділити заняття дітей, які граються на категорії відомих видів мистецтва. Але коли діти ідуть до школи, то для них мистецтво відокремлюється від життя. З`ясовується, що музика – є дещо, що дістається з маленького портфеля зранку в четвер, а щоп`ятниці з`являється - малювання». Шафер вважає подібне «розшатування» сенсорної системи великою травмою в досвіді дитини.
Для того, щоб запобігти цьому він вважає необхідним на початковому етапі навчання ввести один обов`язковий предмет, який буде мати назву «Розвиток сприйняття і вивчення засобів виразності», що поєднає в собі разом всі традиційні види мистецтва. «Чому б нам не мати один багатогранний вид мистецтва, в якому всі почуття сприйняття допомагають одне одному й поєднуються, як в житті? Важливо, щоб для дитини і дорослої людини поняття «мистецтво» та «життя» залишались синонімами».
Мюррей Шафер, вважаючи виконання та власну інтерпретацію музики відомих композиторів потрібним та корисним досвідом в музичному навчанні, все ж наголошує на важливості самостійної активної творчості дітей. «Педагог має на занятті створити ситуацію, поставивши питання, чи завдання, а потім разом з дітьми прийняти участь в процесі відкриття; причому, завдання мають передбачати таку кількість рішень – скільки учнів на занятті. Ми не навчаємо, ми – досліджуємо. Заняття – це час тисячі відкриттів».
Мюррей Шафер, турбуючись про втрату природних звуків довкілля через розвиток сучасних технологій, намагається розвивати у дітей розуміння оточуючих звуків (як природних, так і техногенних) за допомогою створених ним «Навчальних Звукових прогулянок». Він вважає, що саме активне створення особистої музики є позитивно діючою технологією захисту від впливу шумів та засобом побудови більш гармонійного звукового ландшафту світу.
Багато які ідеї Мюррея Шафера, що здавались 70-х ХХ ст. радикальними, зараз широко використовуються в педагогами-музикантами. Наприклад: проведення занять невеликою групою учнів, використання «синтезу мистецтв» (міждисциплінарна інтеграція навчального матеріалу), композиційний прийом графічного зображення нотного тексту, використання електронних музичних інструментів. Його педагогічні ідеї успішно впроваджені в системі освіти Канади і використовуються педагогами багатьох країн світу.
Вправи:
1. Звукові прогулянки.
Мета звукової прогулянки: відновлення і розвиток чутливості слухового сприйняття, розвиток слухового мислення та створення колекції звуків для творчого музикування. Активно вслухаючись в звуки певної (заданої) місцевості, необхідно їх розпізнати, проаналізувати, створити графічне зображення і запам`ятати. Вслухуватись потрібно в спокійному, розслабленому стані, при повному мовчанні, іноді з заплющеними очима.
Звукові прогулянки місцевістю з різними звуковими пейзажами: міськими – активне слухання звуків парку, переповненої багатолюдної вулиці, тихої вулиці, зоопарку, фонтану, берегу ріки та ін.; природними – звуки лісу, лугу, берегу моря, звуки в горах, біля водоспаду та ін.; сільськими – звуки свійських тварин та ін.
Звукові прогулянки в різний час: вранці, вдень, ввечері, вночі.
Звукові прогулянки в різну погоду: в сонячну, в дощову, в засніжену, в тиху, в вітряну та ін.
Під час прогулянки педагог може направляти слухову увагу дітей, ставлячи перед ними різні завдання. Наприклад:
для розвитку відчуття об`єму простору: слухати звуки, що знаходяться з правого боку від них (зліва, позаду, попереду, вище, чи нижче; в приміщенні, чи за вікном);
для розвитку «звукового бачення»: слухаючи з заплющеними очима, визначити і охарактеризувати джерело звуку (наприклад, велика вантажівка чи маленький мотоцикл, гавкіт великої собаки, чи малої; швидко рухається автомобіль, чи повільно) та напрямок його руху (наближення, віддалення);
для розвитку вміння змінювати напрямок уваги: слухати лише звук, джерело якого поза зоною бачення і навпаки, слухати звук, джерело якого видно; слухати лише короткі звуки, а потім лише протяжні; слухати шум вітру, а потім постукування дятла та ін;
для розвитку концентрації уваги: слухати на протязі 3 хвилин лише один звук, не відволікаючи увагу на інші; намагатись почути тишу, впіймати слухом її хоча б на одну мить; знаходячись в шумному місці спочатку вслухатись до загального звучання, потім до звуку, що домінує, а потім вслуховуватись в звук свого дихання;
2. Після прогулянки обговорити з дітьми питання, які допоможуть проаналізувати почуті звуки:
який звук з тих, що почули на прогулянці, був найприємніший? чим саме він сподобався?
який був найгучніший, чи найтихіший? найнесподіваніший?
який звук був неприємний і чому?
які звуки були природного походження, а які техногенного?
який звук був найдовший за тривалістю, а який найкоротший?
чим відрізнялись звуки на тихій вулиці від звуків з багатолюдної? звуки сонячної днини від звуків грози?
чим відрізняється звучання води, що плескається на березі річки, падає з фонтану, тече з-під крану, крапає по підвіконню?
та інші питання, які допоможуть дітям зрозуміти і запам`ятати звуки, що притаманні заданому пейзажу.
3. Наступний етап – створити графічні зображення:
- спонтанне графічне зображення звуків, під час прослуховування;
- створення позначень звуків з пам`яті і запис їх на картках, за допомогою яких будуть створюватись партитури звукових пейзажів.
Варіанти вправ:
спонтанне малювання картини зі звуків, що привертають увагу в даний момент;
колективне малювання звукового пейзажу, який в даний момент прослуховується;
малювання кожною дитиною окремо найгармонійнішого для неї звуку і об`єднання всіх зображень в спільний пейзаж;
створення мапи звукового пейзажу з пам`яті (прослуханої заданої місцевості – з розташуванням предметів, будівель, насаджень і т.п.) і розміщення на ній позначками звуків.
Створення звукових пейзажів.
Створення звукових пейзажів має починатися з вправ на відтворення окремих звуків (пошуку різноманітних варіантів їх відтворення різними засобами і способами) та поєднання їх в цілісну картину. Створення звукового пейзажу має бути творчою діяльністю, що гармонійно поєднує в собі: музику, живопис, танець, театралізацію.
Вправи після Звукової прогулянки створюються залежно від результатів аналізу почутого звукового пейзажу:
діти в колі (голосом, на інструменті, звучащим жестом або ін.) по черзі імітують звук, який кожному найбільше сподобався, або, наприклад, який зобразив графічно сусід по колу справа, або який вони почули останнім перед входом до приміщення;
озвучити мапу звукової прогулянки, згідно до маршруту подорожі;
кожна дитина зображує на картці обраний нею звук, після чого вони перемішуються і розкладаються в довільному порядку перед дітьми. Всі діти діляться на 4 групи, кожна з яких має вмістити свої звуки, наприклад, в 20секунд (які вказує жестом педагог), створивши 4 музичні фрази. Порядок звучання звуків в групі може бути довільним, але звуки груп не змішуються. Останній етап – створення пейзажу на фоні акомпанементу, який створює педагог відповідно до сюжету завдання;
обравши для себе звук і відтворивши його звучання, потрібно створити декілька різновидів його звучання та пластичне відображення в русі. Потім, діти об`єднуються в пари, в тріо, в більші групи – поки не відтворять цілісно звучання всього пейзажу (у кожного є в його арсеналі декілька різних звуків, які він має гармонійно поєднати зі звучанням своєї групи, а потім всього пейзажу та створити об’ємне пластичне зображення).
Вправи з відтворення звуків, які зображені на фотопейзажах, репродукціях картин:
- наприклад, «Ранок в сосновому лісі» І.Шишкіна, чи «На ковзанці» К.Кіффера, чи «Оперний проїзд у Парижі» К.Піссарро, чи ін.
діти, роздивляючись картину, або фото мають назвати звуки, які б вони могли почути знаходячись в даному сюжеті;
розділившись на декілька груп, діти відтворюють звуковий пейзаж картини.
Декілька вправ з відтворення звуків в залі:
передаючи по колу аркуш паперу, діти по черзі створюють оригінальний звук (за допомогою аркуша), який не має бути подібний до попередньо створених звуків;
вправа подібна, але звук має відтворюватись голосом. Кожен послідуючий учасник імітує попередній звук і створює новий;
«рух без звуку» - рухатись по залі без звуку, сідати на стілець без звуку;
створити дивні звуки, використавши незвичні прийоми гри на музичних інструментах для жартівливого зображення характеру сусіда по колу;
відтворити заданий звуковий пейзаж в різних акустичних умовах (в приміщенні, на подвір`ї, в саду, біля ріки та ін.) і зробити порівняльний аналіз звучання;
та ін.
Приклади тем уявних звукових пейзажів:
на лісовій галявині, біля водоспаду, в печері, на березі моря, гроза за вікном, завірюха, місячне сяйво та ін.
на площі біля фонтану, в зоопарку, в торговельному центрі, тихою вулицею, побутова симфонія, на пероні залізничного вокзалу, свято в цирку та ін.
Звуковий пейзаж «Дощ»
Спершу створити емоційну зацікавленість сюжетом:
- вигадати разом з дітьми історію про те, як опинились в лісі під час дощу і як він починався;
- уявити і спробувати відчути всі запахи, які можуть відчуватись в цьому пейзажі;
- відчути тілом холодне вологе повітря під час дощу;
Проаналізувавши, відтворити звучання чотирьох звукових ліній пейзажу:
1.звучання краплин дощу:
- плескання по листочках на першому плані,
- плескання по ріці,
- загальне фонове звучання дощу.
2.звучання ріки:
- звук течії (визначити і відтворити напрямок руху разом зі звучанням в просторі зали),
- плескання хвиль води біля берега.
3. звучання лісу:
- потріскування гілок на передньому плані,
- фонове потріскування гілок та шурхіт лісу.
4.уявні звуки, що поза зоною бачення (прояв фантазії дітей):
- звучання грому, спів пташок, звуки лісових звірів та ін.
Завершити вправу обов`язково відтворивши завершення дощу і зігравши, або заспівавши мажорний тризвук:
- уповільнення й затихання плескання краплин дощу,
- з появою сонечка спробувати відчути його тепло, що принесло гарний настрій,
- відтворити появу веселки.
Звукові плани:
1. звучання поїзду, що наближається:
- стукіт коліс,
- шипіння паровозу,
- звук сигналу;
2. звучання течії ріки (рух звучання в іншому напрямку);
3. фонове звучання лісу;
4. звуки поза зоною бачення.