Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 147/1736/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2024. Зареєстровано: 15.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.
Дата набрання законної сили: 26.03.2024
Номер судового провадження: 2-а/147/2/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 147/1736/23 
		Провадження № 2-а/147/2/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2024 року смт Тростянець 
		 
		Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді Борейко О. Г.,
		із секретарем судового засідання Прокопенко В. М.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
		ВСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		28 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову №2369 від 25 листопада 2023 року, яка складена начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Ярославом Миколайовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст.210-1 КУпАП, за неприбуття у зазначену дату до вказаного пункту збору. Просить суд поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою №2369 від 25.11.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за те, що він не прибув під час мобілізації до зазначеного пункту збору в зазначений строк, та накладено штраф у розмірі 3400 грн. З даною постановою не може погодитися, бо вважає себе невинним, а постанову необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи. Постанову №2369 від 25.11.2023 ОСОБА_1 отримав поштовим відправленням 19.12.2023, що підтверджується записом на конверті та відслідковуваним трекінгом Укрпошти, тому просить продовжити йому строк для оскарження постанови. Зазначає, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 він перебуває на військовому обліку з 01.04.2021 у Тростянецькому ОРВК  2 відділення Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного, ОСОБА_1 надано відстрочку на 6 місяців до 02.11.2023 відповідно до наказу Мінекономіки №2848 від 02.05.2023. 31.10.2023 позивач стверджує, що перебував на робочому місці в тракторі, що належить ПрАТ «ПК «Поділля», код ЄДРПОУ - 33143011, виконуючи завдання по перевезенню вантажів, на території Тульчинського району. До нього підійшов чоловік і відрекомендувався як працівник другого відділу Тульчинського районного РТЦК та СП, проте документів не надав, не було в нього і розпорядження про проведення перевірки особистих документів. Позивач відмовився надавати свої дані. Пізніше до нього приєднався працівник поліції, але теж без розпорядження коменданта про перевірку документів, як передбачено Постановою КМ України №1456 від 29.12.2021 «Про затвердження порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Стверджує, що повістки йому не вручали. Акт складений про те, що позивач відмовився брати повістку сфальшований, оскільки повістки взагалі не було. Позивач сів у трактор, до нього в кабіну відкрив двері працівник ТЦК і повідомив йому в усній формі про те, що він зобов`язаний завтра з`явитися до Тульчинського ТЦК та СП. Пізніше працівник поліції ознайомився з посвідченням водія позивача. Після цього учасники роз`їхалися. Більше у них не було спілкування. 
		Позивач зазначає, що основна умова вручення повісток  встановлення особи, якій вручається така повістка, що здійснюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, посвідчення водія тощо). У випадку позивача, працівник ТЦК не мав жодного документа про його особисті дані, що унеможливлювало вручення повістки. Адже повістка виписується на підставі розпоряджень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підписується його керівником. Тобто це робиться завчасно. У постанові КМ України №1456 від 29.12.2021 «Про затвердження порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» вказано, що є перелік осіб, які мають право на вручення повісток, і то лише на вручення. Таким чином, заповнювати бланки повісток працівники ТЦК поза межами ТЦК не можуть. Як доказ про невручення позивачу повістки є запис на диску, який позивач додає до позовної заяви, на якому чітко чути розмову працівника ТЦК про неможливість вручити повістку про відсутність особистих даних. Як доказ позивач просить долучити запис нагрудної камери представника ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_3 , з якої буде видно факт невручення повістки позивачу, у зв`язку з її відсутністю.
		Позивач посилається також на те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило позивача можливості реалізувати свої права передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист. Будь-яких доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про час та дату прибуття до другого відділення Тульчинського РТЦК та СП 01 листопада 2023 року матеріали справи не містять і таких доказів відповідач суду не зможе надати, адже їх не існує, що повністю виключає його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Відповідач не викликаючи позивача, передчасно, без належних правових підстав, розпочав процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, внаслідок чого постанова, яка оскаржується позивачем, винесена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та за будь-яких доказів вини особи. На думку позивача, дії відповідача по винесенню постанови є незаконними, оскаржувана постанова такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю. Крім того, акт відмови від отримання повістки складено виключно за участі одного працівника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, що неприпустимо, оскільки це зацікавлена особа. Натомість сторонніх свідків не було залучено. Наведені обставини ставлять під сумнів правомірність таких актів, і як наслідок щодо неналежності таких доказів (доказ  нагрудна камера та запис на диску). Стверджує, що не прибув на розгляд справи за сімейними обставинами, і розгляд справи проводився за його відсутності. Стверджує, що не знав про існування та складання протоколу щодо нього 16.11.2023  заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 . 
		З огляду на вищевикладене вважає, що начальником Тульчинського районного ТЦК та СП неправомірно було винесено відносно нього дану постанову, а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню.
		Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, прийнято до розгляду та відкрито провадження за адміністративним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами, спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судом встановлено, що датою вручення оскаржуваної постанови позивачу виходячи з роздруківки перевірки статусу відстеження на сайті "Укрпошти" за №2360003247876, є 19 грудня 2023 року, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено десятиденного строку, встановленого для подачі заяви про оскарження постанови. Призначено судове засідання на 05 січня 2024 року об 11:00 годині. Витребувано з Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2ст.210-1КУпАП та запис з нагрудної камери представника ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_3 . Витребувані документи постановлено направити до Тростянецького районного суду Вінницької області до 11:00 години 05 січня 2024 року.
		04 січня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не має достатньо часу для ознайомлення з текстом позовної заяви, підготовки витребуваних судом документів та вчасно подати відзив на позовну заяву.
		З урахуванням поданого клопотання судове засідання було відкладено на 10:00 годину 29 січня 2024 року.
		29 січня 2024 року від Тульчинського РТЦК та СП надійшов відзив на позовну заяву з додатками та заява про поновлення процесуального строку на прийняття відзиву відповідача.
		В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 незаконні, а тому просить відмовити з таких підстав. 31.10.2023 позивачу, відповідно до повістки №В2/5098 було повідомлено про вимогу прибути 01.11.2023 другого відділу Тульчинського РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_1 , для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, проте від отримання та підпису повістки ОСОБА_5 відмовився, що підтверджується повісткою №В2/5098 та актом про відмову в отриманні повістки для проходження військово-лікарської комісії. Незважаючи на те, що позивача було належним чином повідомлено про необхідність з`явитись до другого відділу Тульчинського РТЦС та СП, позивач проігнорував виклик і у визначений час до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, і, не пройшов медичний огляд, таким чином, не виконав свої обов`язки передбачені в Законі України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується рапортом офіцера відділення рекрутингу та комплектування другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що повістка йому не вручалась та в її отриманні він не розписувався, поруч з цим, факт належного оповіщення позивача підтверджується повісткою №В2/5098 на ім`я ОСОБА_1 , актом про відмову в отриманні повістки для проходження військово-лікарської комісії та відеозаписом з нагрудної відеокамери, на якому чітко можна почути, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про його виклик до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, хоч і в усній формі. З метою притягнення до адміністративної відповідальності, 16.11.2023 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи  заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 складено адміністративний протокол №2/276, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, та зазначено, що, про те, що розгляд справи про вчинення ним, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП відбудеться 24.11.2023 о 10:00 годині в кабінеті №21 Тульчинського РТЦК та СП за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі №2/276. Окрім цього, ОСОБА_1 був вручений примірник протоколу, а також, роз`яснені права, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими в ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що також підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі №2/276. На розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.11.2023 о 10:00 годині ОСОБА_1 не прибув, попри те, що про дату, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином. У зв`язку з чим, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог чинного законодавства, справу було розглянуто без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не подав клопотання про перенесення розгляду справи. 24.11.2023 за результатами розгляду справи, на підставі протоколу з долученими матеріалами справи, начальником Тульчинського РТЦК та СП, прийнято постанову № 2369 від 25.11.2023, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 3400 гривень. за правопорушення, передбачене ч. 2ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, враховуючи вищезазначене, відповідач вважає доведеним факт вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 210-1 КУпАП.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді справи та за метою дотримання вимог ч.3ст.163 КУпАПсудове засідання було відкладено на 10:00 годину 19 лютого 2024 року.
		19 лютого 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання у якому він просить відкласти розгляд справи та повторно витребувати від відповідача запис з нагрудної камери представника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП старшого солдата ОСОБА_3 , з якого буде видно факт не вручення позивачу повістки, оскільки витребуваний запис відповідачем на вимогу ухвали суду від 28 грудня 2023 року про відкриття провадження у справі надано не було. Заявлене клопотання просить розглянути за його відсутності.
		Ухвалою суду від 19 лютого 2024 року постановлено заяву представника відповідача Тульчинського РТЦК та СП ОСОБА_2 про поновлення строку на подання та прийняття відзиву  задовольнити; продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , який поданий 29 січня 2024 року; клопотання позивача ОСОБА_1 про повторне витребування доказів  задовольнити; повторно витребувати уТульчинського РТЦта СП: 1) запис з нагрудної камери представника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП старшого солдата Гедзюка А.Л.; 2) матеріали адміністративної справи, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке передбачене ч. 2ст. 210-1 КУпАП, за неприбуття у зазначену дату до вказаного пункту збору. Повідомлено, що витребувані докази необхідно надати суду в строк до 26 лютого 2024 року включно. Роз`яснено відповідачу, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначеністаттею 145 КАС України. Розгляд справи відкладено на10 годину 00 хвилин 27 лютого 2024 року, про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі. Роз`яснено учасникам справи про наявність у них процесуальних прав і обов`язків, що передбачені статтями44,47 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Зазначена ухвалена надіслана 19.02.2024 0 10:31:51 одержувачу Тульчинському РТЦК та СП на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 48 на звороті).
		27.02.2024 відповідачем на виконання вимог ухвали суду надано витребувані запис з нагрудної камери представника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП старшого солдата Гедзюка А. Л. та матеріали адміністративної справи, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за неприбуття у зазначену дату до вказаного пункту збору.
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 27 лютого 2024 року позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що у позовній заяві помилково зазначено про те, що позивач не знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього 16.11.2023, він стверджує, що не знав про складення на його ім`я повістки. Наголосив на тому, що працівникам РТЦК та СП не було відомо інформації про його особисті дані, а таку інформацію було надано саме під час складення протоколу про адміністративне правопорушення 16.11.2033, хоча у працівників відповідача вже була ця інформація, звідки саме позивачу не відомо. Також позивач звернув увагу на ту обставину, що особа, яка вказана свідком у протоколі про адміністративне правопорушення також зазначена у акті про відмову від отримання повістки (який на думку позивача складено формально і точно не 31.10.2023, а пізніше).
		У зв`язку із необхідністю перегляду відео файлів в судовому засіданні оголошено перерву до 13 березня 2024 року. 
		Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити, адміністративне провадження закрити та стягнути витрати із сплати судового збору.
		Відповідач Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в судове засідання 27 лютого 2024 року та 13 березня 2024 року свого уповноваженого представника не направив, разом з тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.
		Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Судом встановлено, що постановою начальника Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Я. М. 25 листопада 2023 року винесено постанову №2369 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.210 -1 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого.
		Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно зі ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями. За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
		Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Згідно із ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Частиною 2статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в тому числі вчинене у особливий період.
		З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП необхідним є встановлення однієї або двох кваліфікуючих ознак правопорушення: повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або вчинення такого порушення в особливий період.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Особливий період  це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (Закон України «Про оборону України»).
		Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
		Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
		За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
		Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
		Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, судом береться до уваги те, що згідно із ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до положеньст. 162 КАС Україниу відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
		Таким чином, 29 січня 2024 року представник відповідача подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, в додаток до обґрунтування відзиву надав суду копії повістки №В2/5098 від 31.10.2023, рапорту офіцера відділення рекрутингу та комплектування другого відділу Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ст.лейтенанта В. Отіч від 01.11.2023, протоколу №2/276 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП від 16.11.2023 складеного відносно ОСОБА_1 , постанови №2369 за справою про адміністративне правопорушення від 25.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП; акта про відмову в отриманні повістки для проходження військово-лікарської комісії від 31.10.2023 підписаного ОСОБА_6 та ст.солдатом ОСОБА_3 .
		Разом з тим, відповідно ч.1 та ч.9ст. 80 КАС Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
		В зв`язку з чим, для повного та всебічного розгляду справи, враховуючи вибіркове надання відповідачам матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбаченої ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, судом, ухвалами від 28 грудня 2023 року, 19 лютого 2024 року витребувано з Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2ст.210-1КУпАП та запис з нагрудної камери представника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП старшого солдата ОСОБА_3 , які були надані відповідачем 27.02.2024.
		Судом об`єктивно дослідивши в судовому засіданні заперечення, аргументи, пояснення та міркування відповідача, щодо предмета спору викладені у відзиві на позовну заяву від 29.01.2024, перевіривши обставину належного повідомлення позивача про його виклик до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, хоч і в усній формі, як про це зазначає відповідач у відзиві, перевірити матеріали справи про адміністративне притягнення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.210-1КУпАП суд дійшов таких висновків.
		Предметом розгляду даної справи є постанова №2369 від 25 листопада 2023 року, яка складена начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що його не було оповіщено належним чином про необхідність прибуття 01.11.2023 до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, а тому, відповідно, в нього був відсутній обов`язок такої явки.
		Отже, з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП 01.11.2023.
		Так громадянину ОСОБА_1 в усній формі було повідомлено про дату та час прибуття до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП (01.11.2023 о 09:00 годині), що зазначено як позивачем у позовній заяві так і відповідачем у відзиві. Водночас з відео з нагрудної камери представника другого відділу Тульчинського РТЦК та СП старшого солдата ОСОБА_3 не вбачається факту повідомлення позивача про необхідність прибути до пункту збору ані 01.11.2023, ані в іншу дату. Що стосується звукозапису наданого позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що останній не може бути належним та допустимим доказом оскільки із вказаного звукозапису немає можливості ідентифікувати кому належать голоси зі звукозапису, а також час коли і де цей запис здійснено.
		До відзиву відповідачем надано копію повістки та копію акту про відмову від підпису.
		Так, судом зі змісту акту про відмову від підпису (а.с. 33), встановлено, що 31.10.2023 було здійснено оповіщення та вручення повістки ОСОБА_1 про виклик до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП з метою проходження військово-лікарської комісії, однак останній відмовився від отримання повістки.
		Разом з цим, судом встановлено, що вказаний акт підписано свідком ОСОБА_6 та ст. солдатом ОСОБА_3 , який є службовою особою другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зазначено в самому акті.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про місце роботи свідка ОСОБА_6 , що позбавляє суд можливості встановити чи не віднесений він до заінтересованих осіб, в той час, як позивачем зазначено, про те, що до нього 31.10.2023 прийшов один працівник ТЦК та СП, у якого була нагрудна камера та ще один працівник, який був у військовій формі, і саме ця особа також була присутня в ІНФОРМАЦІЯ_4 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а потім до них приєднався працівник поліції, який перевірив посвідчення водія ОСОБА_1 . 
		Наведені обставини дають підстави стверджувати, що свідок ОСОБА_6 , а також ст.солдат ОСОБА_3 підписами яких засвідчено відмову позивача від отримання повістки та факт його оповіщення про обов`язок прибути 01.11.2023 до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, є службовими особами суб`єкта владних повноважень.
		Згідно із ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
		Суд наголошує, що докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об`єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі.
		Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка, що свідчить про те, що можливість особою засвідчувати конкретні обставини по справі про адміністративне правопорушення як свідок, встановлюється в кожному конкретному випадку залежно від здатності особи сприймати події, поведінку оточуючих тощо. Разом з цим, не можуть бути залучені як свідки особи, щодо неупередженості яких є сумніви, та відповідно, братись за основу докази, джерелом походження яких є пояснення чи показання таких свідків.
		Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові по справі № 560/751/17 від 27.06.2019, письмові пояснення осіб, які у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень не є та не можуть бути належними доказами у справі.
		З огляду на те, що єдиним доказом оповіщення позивача про необхідність з`явитись до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП є акт про відмову від підпису, який засвідчений службовою особою РТЦК та СП, та лише одним свідком ОСОБА_6 , який визначений також свідком у протоколі про адміністративне правопорушення, копію якого надано відповідачем разом із відзивом, у суду є сумніви у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду спірної справи, а тому такі докази беззаперечно не можуть бути взяті за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки та відмови позивача від її отримання.
		Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що позивач стверджував, що працівник ТЦК не мав жодного документа про його особисті дані, що унеможливлювало вручення повістки, в той час, як у акті відмови в отриманні повістки для проходження військово-лікарської комісії, як і в самій повістці зазначено ОСОБА_1 , місце проживання позивача, а в графі акта «особа правопорушника посвідчується» зазначено паспорт НОМЕР_2 виданий 15.07.2009 Тростянецьким РВ УМВС, що також не дає можливості упевнитися в дійсності обставин викладених у акті. Таким чином, у спірній ситуації неможливо встановити як саме здійснювалось встановлення особи позивача.
		Жодних актів про відмову ОСОБА_1 від пред`явлення документу, що посвідчує особу відповідачем не складалось, а тому незрозуміло яким чином 31.10.2023 при спробі вручення позивачу повістки №5098 відповідач встановив особу ОСОБА_1 .
		В контексті спірних правовідносин також варто наголосити, що акт про відмову від підпису, яким нібито зафіксовано подію відмови позивача від отримання повістки, датований 31.10.2023, а протокол про адміністративне правопорушення - 16.11.2023, тобто останній було складено більше ніж через 2 тижні, однак, свідок ОСОБА_6 , який засвідчував своїм підписом відмову позивача від отримання повістки та в подальшому протокол про адміністративне правопорушення від 16.11.2023, є тією ж самою особою, що в свою чергу додатково викликає сумнів у його неупередженості та незаінтересованості у результаті розгляду цієї справи.
		Крім того, протокол про адміністративне правопорушення від 16.11.2023, який відповідно до вимог ст. 256 КУпАП має містити необхідні відомості про обставини вчинення правопорушення, не містить жодного посилання на існування відео з нагрудної камери ОСОБА_3 , що в свою чергу ставить під сумнів взагалі його існування під час складення вказаного протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення, зважаючи на те, що із відео наданого відповідачем на вимогу суду не зафіксовано події, яка мала місце 31.10.2023.
		За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази беззаперечно не підтверджують обставини щодо відмови позивача від отримання повістки, а відповідно, і не доводять факту повідомлення останнього про необхідність з`явитись 01.11.2023 до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
		Таким чином, враховуючи повне заперечення позивача про спробу вручення йому повістки, відповідач на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України має довести належними доказами існування такого факту, та як наслідок належне інформування позивача про обов`язок його явки до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП 01.11.2023.
		Разом з цим, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено вжиття усіх заходів, спрямованих на інформування позивача про обов`язок з`явитись до другого відділу Гайсинського РТЦК та СП, а тому, твердженням позивача про не отримання ним повістки під час розгляду справи залишились неспростованими відповідачем та наявними в матеріалах справи доказами.
		Таким чином, вина ОСОБА_1 , яка полягала в умисному ухиленні від виконання вимог абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведена належними та достатніми доказами, а тому, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
		Водночас варто звернути увагу на ту обставину, що відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного, ОСОБА_1 надано відстрочку на 6 місяців до 02.11.2023 відповідно до наказу Мінекономіки №2848 від 02.05.2023 (а.с. 8).
		Як стверджує позивач він повідомляв працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про цю обставину, однак останній не придав цьому жодного значення.
		Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
		В адміністративному позові позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнає. 
		Відповідач зазначає, що 31.10.2023 позивачу була вручена повістка №5098 з вимогою прибути 01.11.2023 року на 09 годину ранку до другого відділу Тульчинського РТЦК та СП отримати яку він відмовився, що підтверджується актом відмови в отриманні повістки для проходження військово-лікарської комісії; в 09 годин 01.11.2023 позивач не прибуває до Тульчинського РЦТК та СП, чим вчиняє адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 210-1 КУпАП; 16.11.2023 в присутності позивача та свідків складають протокол, повідомляють про час, місце та дату розгляду справи; 24.11.2023 в Тульчинському РТЦК та СП відбувається розгляд справи. Оскільки, на розгляд справи позивач не прибув, документи, що підтверджують поважні причини не надав, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 приймає рішення визнати винним та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
		За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Частиною 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушенняособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
		Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушеннярозпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
		Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положенняКодексу України про адміністративні правопорушеннямістять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
		Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи.
		Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що його не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та як наслідок порушення його прав передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі, право на захист, оскільки зазначені спростовуються підписом позивача на протоколі про адміністративне правопорушення від 16.11.2023, примірник якого ОСОБА_1 отримав. Наведені обставини також і підтвердив позивач під час розгляду справи в суді. Однак зазначені обставини не спростовують зазначені вище висновки суду щодо відсутності події та складу у діях громадянина ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
		Відповідно до частин 1, 4 ст.11КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ч.2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.
		Відповідно до п. 3 ч.3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1КУпАП та відповідно наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №2369 Тульчинського РТЦК та СП від 25.11.2023, винесена відносно ОСОБА_1 начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210-1КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, без додержання законності та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  варто закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210-1 КУпАП.
		Водночас варто зазначити, що розгляд адміністративного матеріалу призначено на 24.11.2023, натомість оскаржувана постанова датована 25.11.2023, що в свою чергу ставить під сумнів факт розгляду адміністративного матеріалу відносно позивача саме 24.11.2023.
		Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині вимог про скасування постанови №2369 від 25.11.2023.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Статтею 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1073,60 грн, відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст.2,5,8,9,10,71-79,194,229,268,241-246,270-272,286 КАС України, ст.7,9,122,247,251,283,286 КУпАП, суд
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
		Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №2369 від 25 листопада 2023 року, винесену начальником Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником Ліщиною Ярославом Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 гривень.
		Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.210-1 КУпАП- закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ - 09785936, пров. Свидницького, 5, м. Тульчин, Вінницька область) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Відомості про учасників справи:
		позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
		відповідач - Тульчинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ - 09785936, юридична адреса: вул. Свидницького, 5, м. Тульчин, Вінницька область, 23600.
		Повний текст рішення складено 15 березня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя О. Г. Борейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...