Липська, 18/5
| Липська, 18/5 | |
|---|---|
|
| |
|
50°26′34″ пн. ш. 30°31′58″ сх. д. / 50.44294500002777681° пн. ш. 30.53294500002778022° сх. д.Координати: 50°26′34″ пн. ш. 30°31′58″ сх. д. / 50.44294500002777681° пн. ш. 30.53294500002778022° сх. д. | |
| Тип | будівля |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | еклектика (архітектура) |
| Архітектор | Шлейфер Георгій Павлович і Брадтман Едуард-Фердинанд Петрович |
| Будівництво | 1901 — 1904 |
 | |
 Липська, 18/5 у Вікісховищі | |
.jpg)
Будинок № 18/5 — будівля колишнього міського початкового училища імені Миколи Бунге, розташована на розі вулиць Липської і Пилипа Орлика, що на Липках (Київ).
За визначенням дослідників, будинок — зразок еклектичної архітектури межи ХІХ—ХХ сторіч, цінний містобудівний акцент, оригінальний елемент історичної забудови Липок[1].
Наказом Міністерства культури і туризму України № 662/0/16-07 від 16 червня 2007 року поставлений на облік пам'яток історії та архітектури місцевого значення (охоронний номер 421-Кв).
Історія ділянки[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Поруч із садибою (№ 16) розташовувався майдан. На його частину, що утворювала наріжну ділянку, претендував цукровий магнат Лазар Бродський, але 1898 року йому дозволили взяти цю землю лише в тимчасове користування (оренду)[2]. Згодом міська влада безкоштовно відвела її під П'яте міське двокласне початкове училище, яке заснували на кошти прихильників вченого-економіста, академіка, державного діяча Миколая-Карла-Пауля фон Бунге (1823—1895). Він походив із німецького роду, найвідомішими представниками якої були його батько Христіан-Готліб Бунге (1776—1857), київський ветеринарний лікар, і дядько Георг-Фрідріх Бунге (1722—1792), аптекар, засновник німецької євангелічно-лютеранської громади Києва. На Липках, між сучасними будинками № 9 і № 15, родина Бунге мала садибу.
Будівлю училища спорудили за проєктом архітектора німецького походження Георгія Шлейфера. Будівництво велось під керівництвом також німця, архітектора Едуарда Брадтмана. Будівельні роботи здійснювала контора підрядчика Л. Гінзбурга[1].
На цокольному напівповерсі розмістили квартири для службовців училища, рекреаційну залу й гардероб. Класи для навчання 50 хлопчиків розташовувались на першому поверсі, а класи для дівчаток — на другому[1].
Від 1919 до 1987 року у цьому кварталі розміщувались каральні органи ЧК-ОДПУ-НКВС-КДБ. На території колишньої садиби Уварової (№ 16) був тюремний підвал (рос. «тюрпод»), де страчували «ворогів народу». У 1930-х роках між садибою й училищем звели триповерхий на цокольному поверсі будинок (№ 16-А). Окремі частини комплексу з'єднувалися між собою переходами[3][4][5].
У 1990-х роках будівлю займав Штаб цивільної оборони України, згодом — Державна судова адміністрація України.
Архітектура[ред. | ред. код]
Цегляний будинок має два поверхи і цокольний напівповерх. Акцентований заокругленим наріжжям із вежею. Крила будівлі підкреслені розкріповками, які увінчуються трикутними щипцями.
Вікна напівциркульні, на другому поверсі розкріповок — спарені, на цокольному напівповерсі — прямокутні. Карнизи складні на декоративних кронштейнах[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 509.
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 178—179.
- ↑ Особняки Києва, 2004, с. 187, 189-191.
- ↑ Білокінь Сергій. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР у 1917–1941 роках, 2017, с. 196.
- ↑ Звід пам'яток історії та культури України, 1999, с. 510.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білокінь Сергій. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917–1941 рр.: джерелознавче дослідження. — К. : Пенмен, 2017. — 768 с.
- Друг Ольга, Малаков Дмитро. Липська, 16 // Особняки Києва. — К. : «Кий», 2004. — С. 172—191.
- Михайло Кальницький. Будинок міського початкового училища // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: А—Л. — К. : "Українська енциклопедія" імені Миколи Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — С. 509.
.jpg)
.jpg)
